Неймовірне свідоцтво Чака Норріса

Неймовірне свідоцтво Чака Норріса

Чак Норріс виступив з промовою перед студентами Університету Свободи (штат Вірджинія, США). Замість моральних настанов розповів про те, як Бог увійшов у його життя «ударом ногою з півоберта». За словами самого Чака, Бог направляє його шлях протягом багатьох років і буде продовжувати це робити і надалі! Також він розповідає про своє важке дитинство, нелегку кар’єру у кінематографі та про те, як серіал «Техаський рейнджер» став частиною його навернення.

«Дуже рідко це роблю. Взагалі то я ніколи не виступав в університеті. Але сподіваюся, що коли почуєте моє свідоцтво, то зрозумієте наскільки сильно Бог допоміг мені у житті.

Я народився в Оклахомі в дуже бідній родині. Але моя мати мала надзвичайної сили віру. Брала нас з братом до костелу. Я був охрещений у віці 12 років і зберіг свою віру протягом усього життя.

Мій батько був алкоголіком, тож практично не був присутнім у моєму житті. Я зростав дуже несміливим, замкнутим і слабким фізично хлопцем. Ніколи не міг змусити себе сказати що-небудь перед усім класом. Щоразу, коли учитель просив мене встати і розказати вивчене, я сидів і махав головою, що не буду цього робити. Дуже боявся сказати щось не так. Тож просто сидів на лавці весь червоний від сорому.

По закінченні школи я вступив до армії. Як солдат військово-повітряних сил був відісланий до Кореї. Там я познайомився з бойовими мистецтвами. Коли повернувся до Штатів, то мав чорний пояс з Тхе-квон-до та бронзовий з Дзю-до. Тоді, в 60-х, мало хто мав будь-яке уявлення про бойові мистецтва. Я відкрив клуб і дав рекламу авторських курсів. Продовжувати читання Неймовірне свідоцтво Чака Норріса

Поділіться цим дописом

0

ДУХОВНІ Й ФУТБОЛЬНІ ЗВИТЯГИ ОТЦЯ МИХАЙЛА ЛУЦІВА

E5j2IWqh5s8 (1)Священик із Рожнятівщини дивно поєднує ревну службу Божій церкві й багатогранну роботу на благо місцевого футболу

b4egbS7E2RYЗовсім не знаючи редактора, ми серед багатьох місцевих футбольних веб-сайтів виокремили рожнятівський — інформаційно і статистично насичений, аналітично кваліфікований, а головне, кожен, хто до нього заходить, без перебільшення, узнає все про футбол цього карпатського краю. А оце недавно цілком випадково дізнаємося, що «Футбол Рожнятівщини» редагує, не повірите, священик о. Михайло Луців. Причому, не просто, як буває зазвичай, керує процесом, а тягне на плечах усю довгу лямку – доволі, зізнаємося, кропітливу, а часом і нудну. Додайте, що наш герой також є одним з очільників гонорового ФК «Перегінське», володаря кубка і срібного призера чемпіонату Івано-Франківщини, плюс опікується командою села його дитинства – Вільхівки, і бодай подумки у вас виникне здивування стосовно цього феномена: поєднання священицької служби Церкві й такої багатогранної футбольної практики. Більше того, як можна скрізь встигати?..
Ми теж про це. Але, повірте, ще до того, час від часу відкриваючи його сайт й знаходячи непересічні, справді журналістські речі, дуже хотілося познайомитися ближче з автором. Тепер же нас просто неймовірно заінтригувала особистість отця Михайла, тож при нагоді звернулися до нього, чи не проти він розкрити перед громадським загалом власну рідкісну кухню. До нашої радості, редактор «Футболу Рожнятівщини» згодився привідкрити завісу своєї таємничості. Так і народилося це інтерв’ю.

— Почнемо, отче Михайле, з джерел. Попри все, як і в кожного з нас багатьох, першим був футбол?
— Футбол люблю з дитинства. Свого часу, ще в юнацькому віці грав за команду рідного села Вільхівка. Було це в 1991 – 94 роках. Потім пішов учитися до Калуського технікуму, і з футболом практично зав’язав. Після закінчення технікуму вступив до духовної семінарії, в якій навчався з 1998 по 2005 роки. За час навчання в семінарії футболом також не займався, але “великий футбол” по телевізору завжди дивився. Час від часу грав на футбольних турнірах, які проводила семінарія. На одному з них, 2 квітня 2002 року, отримав перелом ноги.
З 2003-го по 2010 рік був на парафії в церкві Святого Духа, що в Перегінську. Там вільного часу практично не було, тому за футбольними подіями на Рожнятівщині слідкував виключно через замітки в районній газеті “Новини Підгір’я”. Лише час від часу приходив на стадіон в селі, де минуло моє дитинство, і збоку дивився футбол, як грала команда Вільхівка в районних змаганнях. Любив трохи щось пофотографувати чи познімати на відео з тих матчів для свого власного архіву. В 2010-му, в жовтні, я з благословення правлячого Архієрея Володимира Війтишина був спрямований на парафію села Решняте (це – невеличке село біля 60 дворів), і з’явилося трохи більше часу.
74cZV7kyb0E— Знайшовся час і для футболу?
— Звичайно. Вже в 2011 році я частіше відвідував матчі вільхівської команди, навіть траплялися випадки, що відвідував гостьові матчі команди. У вересні ж того року вільхівська команда мала деякі проблеми з паперовою справою, тож “хлопці” попросили, якщо в моїх силах, допомогти їм. На той час команда грала в другій лізі району і боролася за підвищення в класі. З Божою поміччю вдалося все владнати, і на наступний матч команда вийшла під моїм керівництвом.
— Аж так?..
— Причому, ми одразу виграли тоді з рахунком 2:0 від команди Вербівки. Це був передостанній матч чемпіонату. На заключний тур хлопці поїхали в гості до Князівського самі (я не мав змоги бути на тому матчі). Таким чином, за підсумками сезону команда Вільхівки пробилася до футбольної еліти Рожнятівського району. Отож у наступному, 2012-му, році ми розпочали свої змагання вже у вищій лізі.

t4GZht-aBRoКоманда Вільхівки. 2014 рік. №6 – бронзовий призер чемпіонату Молдови 2007 р. Олександр Розлач(“Ністру”), учасник Ліги Європи 2008 р. проти “Нерти”.

— Якщо не помиляюся, десь у ці часи народився «Футбол Рожнятівщини»?
— Саме так. Ще на старті сезону, коли проводилася конференція РРФФ, на якій я був присутній, і обговорювалися плани на сезон, я виступив з ініціативою, що добре б було, якби в районі, окрім рубрики в c1LNf9gSqmMгазеті, футбольні події висвітлювалися в інтернеті, оскільки переважна частина вболівальників на той час вже користувалася ним. Кажу, добре було б створити сайт і пообіцяв, що я постараюся це зробити. Було то в січні – лютому, а 1 квітня 2012 року на світ з’явився сайт «Футбол Рожнятівщини».
— Записав собі цю дату, готуючись до нашої розмови. Не зважали на її «смішний» статус?
— Як розумієте, людині мого стану зважати на такі речі не гоже. А по-друге, незважаючи ні на що, проект доволі швидко пішов до людей. Спершу я відсилав адресу сайту друзям і знайоми, а також повідомляв уболівальникам під час засідань федерації. Так помалу сайт починав набирати популярності. Паралельно, ведучи в чемпіонаті вільхівську команду і водночас сайт, я все більше і більше заглиблювався у футбольні справи району. Був час, що мені пропонували посаду секретаря федерації, проте я постійно відмовлявся.
— Але мати повну панораму районного чемпіонату важко без тісного контакту з футбольним штабом…
— Звісно. Тож, аби наповнити сайт новинами, я почав кожного тижня відвідувати засідання федерації. І тим самим став “своїм” серед футбольних шанувальників Рожнятівщини. На сайті оперативно висвічував результати матчів команд вищої та першої ліг району, а також запровадив залік бомбардирів та різні статистичні дані.
— І яким чином ви зрушили цей доволі непростий пласт?
— У цьому всьому мені допомагала програма, розроблена одним із футбольних фахівців із Дніпропетровщини Миколою Третяком, який нині працює на порталі Football.ua. На моє прохання він підвлаштував її суто під наш район і ті команди, які я вказав. Цією програмою я користувався два з половиною роки. А в результаті оперативність висвітлення результатів та авторів забитих м’ячів на сайті привертала все більшу і більшу увагу вболівальників. Кожен представник команди телефоном інформував мене, а я, у свою чергу передзвонював на сервер, тобто додому, де моя дружина або дочка редагували інформацію, оскільки сам я не міг бути біля комп’ютера, тому що був на матчах своєї команди. В такому руслі пройшов весь 2012 рік.

rE6Uvjpq90cКоманда священиків. 2014 рік.

Loho— Вочевидь, аби повести так справу, треба бути не лише наполегливим, але й інколи навіть самовідданим. Разом із тим саме до ваших чеснот називали і наведення ладу з єдиною базою даних футболістів у реєстрі ФФУ. Пам’ятається, одного року Рожнятів критикували за це, а наступного вже клали в приклад…
A-1zbO-bqco— Річ у тому, що впритул долучитися до цієї справи довелося після того, як нашому чемпіонові району, ФК “Небилову”, не дозволили грати в Кубку чемпіонів через те, що наш район не був унесений до ЄІБД. Щоб усе це з’ясувати, поїхав до обласної федерації, де познайомився з її керівництвом, а також із відповідальним за базу Іллею Фреїком. Він надав мені доступ перегляду даних гравців. Та й ще на початку 2013 року я неодноразово наголошував, що нашому району треба переходити на реєстрацію. Ось і почав цим займатися. Разом з Іллею Михайловичем ми зареєстрували гравців, я також, у свою чергу, почав друкувати картки футболіста кожному гравцеві, який виступав у чемпіонаті району. Того року в перший реєстраційний період зробив таких паспортів більше 700.
Коли ж я мав доступ до бази, то міг відслідкувати переходи гравців із команди до команди. Тому на сайті започаткував рубрику “Трансфери онлайн” і в режимі свіжої інформації одразу висвітлював переходи, з чим могли ознайомитися вболівальники. В такі періоди, а також у неділі під час матчів відвідуваність сайту сягала 3000 переглядів за день. Водночас на сайті могло бути до 50 чоловік. Усе це додавало наснаги працювати все більше і більше, щоб зацікавити читача новою інформацією.
— А загалом, яку цікаву конкретику бачили на вашому сайті?
— Скажімо, апогеєм став другий трансферний період того року. Значно підсилився вправними футболістами ФК “Перегінське”. Я також заявив за свою команду гравців, відомих за виступами за криворізький «Кривбас». Це – Орест Атаманчук-“Зіко”. Він уродженець нашого села, саме завдяки йому та нашому основному спонсору Василю Андрішаку в команді були заявлені Валентин Платонов, Ігор Дорошенко, Олександ Мукан, Олексій Янюк. Щоправда, за Вільхівку зіграв лиш два матчі Дорошенко. Про всі ці трансфери могли дізнатися на сторінках сайту.

YsglKOiDb5UСаме в 2013-му почалося стрімке сходження ФК «Перегінське» до футбольних вершин Прикарпаття. 

Джерело

Поділіться цим дописом

0

Українці здобули Кубок СДМ з футболу у Радомі

Українці здобули Кубок СДМ з футболу в Радомі

 

Українська команда перемогла у футбольному турнірі, що проходив у Радомі (Польща) у рамках Днів молоді.

Друге місце зайняла Білорусь, третє – Польща.

Футбольні команди складалися з учасників Днів молоді, що тривають у Польщі.

Українці здобули Кубок СДМ з футболу в Радомі

Загалом у чемпіонаті взяли участь вісім команд: Україна, Польща, Білорусь, Угорщина, Італія  та збірні команди – Палестина й Албанія і NaSaGiPo, що складалася з паломників із Намібії, Екваторіальної Гвінеї, Казахстану і Польщі.

Не бракувало також уболівальників: із прапорами, барабанами та гучними кричалками.

Українці здобули Кубок СДМ з футболу в Радомі

Українці були чи не найголоснішими, гаряче підтримували команду і навіть самі заспівали гімн, коли виявилося, що його в організаторів немає.

Українська футбольна команда зібралася експромтом перед самим початком чемпіонату, вперше зустрівшись на полі під час матчу. За Україну грали паломники з Хмельницького, Львова, Маріуполя та інших міст. Серед них – двоє священиків і семінарист Кам’янець-Подільської дієцезії.

Українці здобули Кубок СДМ з футболу в Радомі

Перший тур проходив за круговою системою, згідно з якою кожен учасник турніру грає з усіма іншими учасниками. Першу гру Україна зіграла з Угорщиною в нічию. У другій грі українці виграли в італійців, а після цього програли збірній NaSaGiPo. Наступний етап проходив за системою плей офф. Спочатку українська команда перемогла поляків із рахунком 2:0 і вийшла у фінал, де виграла у білорусів із рахунком 1:0.

Марк Басараб із Маріуполя, що грав в українській команді, поділився з CREDO своїми враженнями після гри: «Італійців ми покарали за те, що вони нас викинули із Євро 2016. Але після них вийшла африканська команда, якій ми програли. Вони грали дуже грубо. У деяких наших хлопців позалишалися синці після матчу. Дуже готовими до гри виявилися поляки. У них було зручне взуття з шипами, а наше ковзало по траві. Перша половина тайму була складною, тому що поляки грали єдиною командою, а ми всі з різних міст і не відчувалося між нами єдності. Але потім ми зігралися і забили їм 2:0. А перед фіналом ми дуже переживали, бо нам сказали, що білоруська команда – дуже сильна. Думали, що займемо друге місце. Але я сказав: ні, відіграємося за збірну. Ми забили гол і перемогли. Купа переживань. Але ми виграли тому, що були єдиними: і команда, і вболівалники. Щоразу, коли був небезпечний момент, трибуни піднімалися, співали. Хочу додати, що між командами також відчувалася любов. Ми приймали один одного. Неважливо, з якої ми країни, якого кольору у нас шкіра і якою мовою ми говоримо».

Українці здобули Кубок СДМ з футболу в Радомі

Капітан української команди о. Мирослав Матвійчук розповів CREDO, як вдалося перемогти більш зіграних і професійних гравців: «У нас команда була така: один зі Львова, один із Конотопа, інший з Харкова, Запоріжжя, ще там звідкись… Під час першої гри ми тільки дивилися один на одного, щоб побачити, хто як грає. Домовилися між собою: ти на фланзі, ти нападаєш і таке інше. І потихенько у нас сформувалася команда. Але найбільше нас сформувала молитва. Бо коли ми вийшли у фінал, посідали в роздягальні, а один хлопець запропонував помолитися. Ми стали в коло, помолилися.

І ще хочу додати, що група підтримки в нас була шалена. Якби не група, ми би просто собі пограли у футбік і провели час. А так виграли на славу Божу і показали Україну.»

Українці здобули Кубок СДМ з футболу в Радомі

Учасник української команди о. В’ячеслав Кльоц розповів, що для гри дуже важливе налаштування: «Ми дуже хтіли перемогти. І якщо взяти під увагу те, що ми вперше бачилися, результат був супер. Дуже класною була підтримка, бо трибуни гуділи. І, як ми зрозуміли, інші країни також були за нас, бо гуділи всі. Ця перемога несподівана, але дуже приємна. Коли ми тільки вийшли і побачили підготовку інших команд, що в них класні капці, професійні гетри, то це психологічно було важко. Але якось воно пішло і хлопці виявилися не такими страшними, як здавалися».

Українці здобули Кубок СДМ з футболу в Радомі

Нагадаємо, у польських дієцезіях тривають Дієцезіяльні дні молоді, після завершення яких у Кракові розпочнеться Світовий день молоді. Під час цих днів паломники знайомлятсья з культурою, традиціями та релігійним життям Польщі. Як повідомлялося, молодь брала участь у піших паломництвах до польських санктуаріїв.

На СДМ до Кракова прибуде Папа Франциск. Світовий день молоді завершиться 31 липня.

Сайт “CREDO

 

Українці здобули Кубок СДМ з футболу в Радомі

Українці здобули Кубок СДМ з футболу в Радомі

Українці здобули Кубок СДМ з футболу в Радомі

Українці здобули Кубок СДМ з футболу в Радомі

Українці здобули Кубок СДМ з футболу в Радомі

 

Поділіться цим дописом

0

Перемоги вівтарників із Заріччя

IMGP3459Молодша група вівтарників з парафії  Різдва  Пресвятої  Богородиці с. Заріччя  взяла участь у другому турі футбольного турніру під назвою «Кубок Святого Альфонса», який відбувся в монастирі св. Альфонса у м. Львові 16 – 17 липня. У першому турі цього ж турніру 8-9 липня, старша група вівтарників цієї парафії виборола  третє  місце і звання « Кращий гравець турніру», яким став Бойко Богдан.

Прибувши 16 липня в монастир, хлопці зустрілись із керівником турніру о. Михайло Гусяком , який провів юнакам екскурсію стінами монастиря. Важливим моментом цього дійства була спільна Літургія, під час якої юні футболісти мали змогу помолитись за гарне проведення турніру і за мир в нашій країні. Після молитви учасникам була надана можливість підкріпитись під час вечірньої трапези, на якій відбулося жеребкування, що визначило склад команд у групах.

Добрий та довгий нічний відпочинок привів учасників на молитву та сніданок, після завершення якого, всі вирушили на футбольне поле помірятись силами зі своїми суперниками. Хлопці мали змогу показати себе в трьох матчах. Також дійти до фіналу, в якому зустрілись з представниками  м. Івано-Франківська та вибороли друге почесне місце.  На закінчення турніру молодь парафії отримала  грамоти, окрім того Денис Максим – звання кращого воротаря і гравця турніру.

Задоволені участю в турнірі та результатами,  вівтарники храму Різдва Пресвятої Богородиці повернулись додому, де їх з радістю зустрів парох о. Михайло Микитчин, з яким спільно подякували за отримані ласки.

Микола Климовський

Сайт Стрийської єпархії

Поділіться цим дописом

0

В Патріаршому домі у Львові говорили про душпастирство спорту в УГКЦ

Фото:

5-6 липня 2016 року, в Патріаршому домі УГКЦ у Львові відбулася дводенна конференція «Душпастирство спорту в УГКЦ. Здобутки та перспективи». Захід організовано Відділом душпастирства спорту, який діє при Патріаршій комісії УГКЦ у справах мирян. Участь у конференції взяли представники архиєпархій, єпархій і екзархатів УГКЦ, які відповідальні за душпастирство спорту. Однією з цілей, які ставили перед собою організатори, було визначити пріоритетні напрямки та розпочати системну роботу в цілій Українській Греко-Католицькій Церкві із душпастирства спорту, а також запланувати кілька спортивних заходів за участі представників із цілої України.

Зустріч розпочалася спільною молитвою та привітанням відповідального за душпастирство спорту УГКЦ о. Олега Кобеля, після чого учасники конференції заслухали доповіді викладачів Львівського Державного Університету Фізичної Культури, які на прохання організаторів радо погодилися поділитися своїм досвідом і напрацюваннями.

Завідувач кафедри олімпійської освіти ЛДУФК Ярослав Тимчак, звернувся до присутніх з доповіддю «Світоглядні засади спортивної діяльності християнської Церкви». Доповідач, на основі текстів Святого Письма і документів Церкви представив основні підстави, принципи і богословське підгрунтя спорту.

Наступний доповідач – викладач кафедри олімпійської освіти ЛДУФК Антон Литвинець розповів про спортивну діяльність католицьких спортивних організацій у світі. Доповідач наголосив,  що спорт є дуже розповсюдженим насамперед у християнських країнах та представив основних церковних діячів, які вклали вагомий внесок у розвиток спорту. Також розповів про міжнародні та національні католицькі спортивні організації, які діють у світі і низку змагань, які проводяться під егідою католицьких спортивних організацій.

З наступною доповіддю до присутніх звернувся о. Олег Кобель: «Спорт, як один з інструментів оживлення парафії». Він вказав на спорт, як важливий чинник залучення дітей та молоді до активного парафіяльного життя: «Будучи на парафії, я помітив, що молодь є складно залучити до церкви. І спорт є одним з тих чинників, який може притягнути дитину, а з нею і її батьків до Бога, до Церкви». Також священик розповів про свій досвід в організації спортивних дитячих таборів і запропонував організувати при парафіях дитячі спортивні секції.  «Церква має бути всюди, де є наші вірні і одним з наших завдань є йти в середовище спортсменів», – зазначив о. Олег. Всі три доповіді викликали жваве обговорення.

Окрім доповідей, учасники конференції мали чудову нагоду поспілкуватися і поділитися досвідом та особистим напрацюваннями в ділянці душпастирства спорту у єпархіях та на парафіях, де виконують своє служіння. Цікавим був досвід створення парафіяльного спортивного клубу, яким з присутніми поділився о. Ростислав Какапич із с. Церківна, Долинського р-ну.

На зустрічі було визначено ряд пріоритетів для розвитку душпастирства спорту в УГКЦ. Зокрема, розглядалися питання залучення дітей і молоді через спорт до активного парафіяльного життя, організації спортивних таборів, перспективи капеланства серед людей спорту, в дитячо-юнацьких спортивних школах та спортивних навчальних закладах. Найвагомішим здобутком конференції стала ідея створення в нашій Церкві руху «Через спорт до Бога» із гаслом ап. Павла «Прославляйте Бога у вашому тілі». Після розпрацювання ідейних засад руху, буде створено відповідну емблему та атрибутику. Найближчим часом також буде акцентуватися увагу на формування і впровадження в життя особливої церковної спортивної  термінології.

Було запропоновано подати у семінаріях курс лекцій на тему «Світоглядні засади спортивної діяльності християнської Церкви». Новизну та актуальність багатьох тез з цієї проблематики відзначили всі без винятку учасники конференції.

На завершення зустрічі відбулося обговорення та затвердження плану діяльності Відділу душпастирства спорту УГКЦ на 2016 рік. Зокрема восени відбудуться міжєпархіальний священичий змаг з футболу і настільного тенісу, а також дитячий міжєпархіальний турнір з міні-футболу під новою назвою – «парафіяда».

Тут можна переглянути фото

Фото:

Фото:

Фото:

Поділіться цим дописом

0

Програма конференції «Душпастирство спорту в УГКЦ. Здобутки, виклики та перспективи»

5 липня 2016 року
10.30. Реєстрація.
11.00. Відкриття конференції: молитва і привітання учасників.
11.15. І доповідь. «Християнство і спорт: на шляху до співпраці» (Юрій Петришин – завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання ЛДУФК, професор). Запитання і обговорення.
12.45. Кава-брейк
13.00. ІІ доповідь «Світоглядні засади спортивної діяльності християнської церкви» (Ярослав Тимчак – завідувач кафедри олімпійської освіти ЛДУФК, доцент) Запитання і обговорення.
14.00. Обід.
14.30. ІІІ доповідь. «Спортивна діяльність католицьких спортивних організацій у світі» (Антон Литвинець – викладач кафедри олімпійської освіти ЛДУФК). Питання та обговорення.
15.00. IV доповідь «Спорт, як один із інструментів для оживлення парафії» (о. Олег Кобель – відповідальний за душпастирство спорту в УГКЦ)
16.30. Кава-брейк. Спілкування з доповідачами
17.00. Виступи єпархіальних представників на тему пропагування спорту у їхніх єпархіях. .
18.00. Вечірня.
19.00. Вечеря.
19.30. Неформальне спілкування, спортивні зустрічі.

6 липня 2016 року
8.00. Божественна Літургія
9.00. Сніданок
9.30. Представлення досвіду пропагування спорту на парафіяльному рівні
10.30. Обговорення та затвердження плану діяльності Відділу душпастирства спорту на 2016 рік.
12.15. Кава-брейк.
12.30. Підведення підсумків.Роз’їзд учасників конференції.

Поділіться цим дописом

0

У Львові відбудеться дводенна конференція «Душпастирство спорту в УГКЦ. Здобутки, виклики та перспективи»

5-6 липня 2016 року в приміщенні новозбудованого Патріаршого Центру на Хуторівці у м. Львові відбудеться дводенна конференція «Душпастирство спорту в УГКЦ. Здобутки, виклики та перспективи». У ньому візьмуть участь відповідальні особи за душпастирство спорту всіх архієпархій, екзархатів та єпархій. Окрім того запрошуються до участі представники державних структур та громадських організацій, діяльність яких спрямована на пропагування заняття спортом.

В програмі конференції заплановано прослухати та обговорити кілька доповідей.

  1. “Спортивна діяльність католицьких спортивних організацій у світі” (Антон Литвинець – викладач кафедри олімпійської освіти ЛДУФК)
  2. Світоглядні засади спортивної діяльності християнської церкви (Ярослав Тимчак – завідувач кафедри олімпійської освіти ЛДУФК, доцент)
  3. Християнство і спорт: на шляху до співпраці (Юрій Петришин – завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання ЛДУФК, професор)
  4. Спорт, як один із інструментів для оживлення парафії (о. Олег Кобель – відповідальний за душпастирство спорту в УГКЦ)

Також буде заслухано короткі доповіді про те, яка робота проводиться у кожній з єпархій УГКЦ у ділянці пропагування спорту і здорового способу життя.

Завдання, яке ставлять перед собою організатори, є розпочати системну роботу в цілій Українській Греко-Католицькій Церкві із душпастирства спорту, а також запланувати кілька спортивних заходів за участі представників із цілої України.

Зацікавлені журналісти, священики, представники громадських організацій та державних структур можуть зголоситися для участі в конференції за тел. 0972243445 або через Emai: 

Поділіться цим дописом

0

У Стрийській єпархії відбулися перші 2 заїзди духовно-спортивних таборів

 

з 6-го по 20 червня сприянням Відділу душпастирства спорту УГКЦ в смт. Журавно відбулися 2 духовно-спортивні табори “Свіча-Спорт”.

Табори спортивного спрямування у Стрийській єпархії тривають десятий рік поспіль. Метою християнських таборів такого зразка є стати сильнішими як духовно, так і тілесно. Перший заїзд був для хлопців і дівчат віком 12-15 років. Відтак другий заїзд був для менших учасників віком 9-12 років. Обов’язковим та основним елементом розпорядку дня була Божественна Літургія, в часі якої о. Олег Кобель, духівник та організатор табору звертався із духовним словом до табориків. Переважна більшість дітей приступили до Св. Тайни Покаянні та Євхаристії. Тоді після відкриття дня і заспівування Державного Гімну розпочиналися духовні бесіди і тренування. Окрім занять з футболу, якому приділялося найбільше уваги, діти мали тренування з волейболу, баскетболу, стрільби з пневматичної гвинтівки і дартсу. На обидвох заїздах був також екологічний день, тоді вся тематика дня була присвячена відповідальності за створіння і ділам милосердя для довкілля. Завершувався кожен день тематичною ватрою. Сценки, ігри, пісні і танці кожного вечора були ще однією родзинкою табору. Наступні табори, що проводитимуться в липні матимуть дещо інше спортивне спрямування, зокрема більше уваги приділятиметься заняття настільним тенісом і волейболом.

Фото:  P60610-143644

Тут можна переглянути інші фото

 

Поділіться цим дописом

0

Папа Франциск: «Щоб футбол зміг творити позитивне послання для всього суспільства».(ФОТО)

Папа Франциск: щоб «футбол зміг творити позитивне посланням для всього суспільства» 

 

 

 

Успіх команди є результатом  різноманітних людських чеснот, а тому слід пам’ятати про те, що перш, ніж футболістом, кожен є людською особою. На це звернув увагу Папа Франциск, приймаючи у п’ятницю, 20 травня 2016 р., керівництво італійської вищої футбольної ліги «Serie A» та колективи футбольних клубів «Juventus» і «Milan»,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан.

Зустріч відбулася напередодні фінального поєдинку Кубка Італії між двома згаданими командами і стала для Святішого Отця, за його словами, «нагодою висловити пошану до професійних обдарувань та прекрасних традицій», якими відзначаються ці команди та «футбольне середовище в загальному». «Моя думка лине до численних вболівальників, особливо, молоді, що слідкують за вами із симпатією», – додав він, закликаючи поводитися так, щоб, виходили на яв «людські якості спортсменів, заанґажованих у свідчення автентичних цінностей спорту».
Папа Франциск: «Щоб футбол зміг творити позитивне посланням для всього суспільства».(ФОТО)
«Успіх команди, у дійсності, є результатом збору людських чеснот: гармонії, чесності, здатності дружити й діалогувати, солідарності; мова йде про духовні цінності, які стають спортивними. Вправляючись в цих моральних якостях, ви можете ще більше піднести цілі світу спорту, іноді позначеного негативними явищами», – сказав Глава Католицької Церкви, додаючи, що мова йде лише про те, аби показати, що кожен, «перше ніж бути футболістом, є особою, з її обмеженнями і достоїнствами, але, насамперед, з власним сумлінням».

У цьому контексті Папа побажав представникам світу футболу, аби між ними ніколи не забракло братерства, взаємної пошани, зрозуміння та прощення, дбаючи про те, щоб «завжди існувала гармонія між спортсменом і людиною». «Ставайте спортивними чемпіонами, але, насамперед, будьте чемпіонами в житті. Завжди вивищуйте те, що є справді добрим і прекрасним, даючи чітке свідчення цінностям, якими повинен відзначатися автентичний спорт; і не бійтеся врівноважено і спокійно свідчити своїм вболівальникам моральні та релігійні принципи, з яких бажаєте черпати натхнення для свого життя», – побажав Святіший Отець, відзначивши зусилля керівництва ліги, спрямовані на те, щоб «футбол зміг творити позитивне посланням для всього суспільства».

Сайт Киріос

Папа Франциск: «Щоб футбол зміг творити позитивне посланням для всього суспільства».(ФОТО)

Поділіться цим дописом

0

Українські студенти в Римі присвятили переможний кубок воїнам АТО

Ми присвячуємо нашу перемогу у цьому турнірі усім воїнам АТО! В особливий спосіб дякуємо хлопцям та дівчатам, котрі щиро і з любов’ю захищають цілісність нашої української землі від нападу зовнішнього агресора. Вони сьогодні захищають східні кордони Європи! Їх відданість і віра в перемогу правди, справедливості та миру надихнули нас на перемогу. Вони є для нас прикладом справжньої любові, про яку вчив нас Христос. Ми ж хочемо вчитися і навчати інших прощати ворогам!

Такі слова сказав Андрій Малиш, капітан збірної команди українських студентів в Римі, під час вручення їм кубка за отриману перемогу у футбольному турнірі.

Цього навчального року в Римі відбувся вже традиційний футбольний турнір між командами римських колегій. Україна була представлена командою студентів Української папської колегії Святого Йосафата, до складу якої ввійшли також монахи Чину святого Василія Великого, що навчаються в Римі.

У фінальному матчі, що відбувся у вівторок, 10 травня, українська збірна зустрілася з командою німецько-угорської колегії і здобула перемогу 8:1, ставши чемпіонами турніру.

Церемонія вручення кубку і нагород командам учасницям турніру відбулася 13 травня у Папському Лятеранському університеті. Вручаючи нагороди футболістам, ректор університету – єпископ Енріко даль Коволо побажав хлопцям не мати страху перемагати життєві труднощі, що часто дуже схожі до спортивних, і вміти грати в команді.

Варто зазначити, що за всю історію цього футбольного турніру, а цьогоріч це вже ХХ турнір, – це вже друга перемога української команди.

Текст та фото Роман Демуш

прес-служба УГКЦ

Поділіться цим дописом

0

Офіційний сайт Відділу душпастирства спорту при Комісії у справах мирян УГКЦ