Іван Боберський – визначний діяч спортивного руху в Галичині першої чверті XX cт.: організатор, фундатор, теоретик і практик.
Представляємо увазі читача афоризми Івана Боберського з фізичного виховання та спорту, які не втратили своєї актуальності й сьогодні (особливості мови початку ХХ століття збережено).
- Байдужі гинуть!
- Витривалий мандрівник виходить на верх гори. Спинайтеся завзято через перепони.
- Виховане тіла – се шлях до вихована духа.
- Все вперед! Всі враз!
- Все йти до мети, коли хочеш зайти.
- Ділами, не словами!
- За мало читаємо і за мало пишемо; для того за мало знаємо.
- Змаг гартує волю.
- Кожде поколїнє відповідає за прикмети тіла і духа слідуючого поколїня.
- “Копаний мяч” учить боронити і здобувати.
- Лише зорганізована фізична сила запевнює народови свободу і независимість.
- Молодїж се будучність народу.
- Ліпша молодїж, красша будучність.
- Народна честь, сьміле око, сильні груди, мало слів, діл богато!
- Нарід, що не стремить до єдности підчас мира, не має карности під час війни.
- Не лебедїти, але стреміти!
- Не плачем, а мечем!
- Природа дає побіду все сотворіням рухливійшим.
- Позвивай свої сили, бо як ти слабий, то сьвіт скрутить тобі карк.
- Руханка є середником до виплеканя горожанських прикмет духа і тіла. Руханка не є сама собою цїлию. Руханка є лише середником до вихованя як налїпших горожан, що в роботі і забаві, в мирі і на війні потрафлять всюди заступити гідно свій нарід.
- Руханка робить тіло гарним, а дух відважним.
- Руханка се лік на байдужність, лінь, кириню.
- Руханка учить приказувати і учить слухати. Руханка виховує вже в молодїжи орґанїзацийний змисл, призвичаює до поділу праці, до відвічальности за обняту задачу, до совісности і точности, до опанована роботи правильною напругою, до віри в свої сили.
- Рухові гри виховують одиниці на добрих горожан, бо учать їх забувати на себе самих і стреміти витревало до спільної мети.
- Рухові гри дають нам воздух, сонце, рух, сміх, злуку і завзяття.
- Треба вже молодїж виховувати в рухливости, честивости, карности, а цілий нарід набуде тих прикмет.
- Треба мати знання і треба вміти знанням орудувати. Знання це топір, сприт це топорище.
- Хто сам своєї чести не цінить, того ніхто не цінить.
За матеріалами студентського часопису Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського «Країна спорту»